Загальні батьківські збори:

- права  та обов'язки батьків;

- спільна робота ДНЗ і сім'ї по підготовці дітей до школи;

- харчування дітей в ДНЗ;

- попередження дитячого травматизму;

- вибори батьківського комітету.

Бесіди за круглим столом:

- чи  повинна дитина відвідувати дитячий садок?

- яка з форм ДНЗ більше влаштовує батьків?

- виховання фізично-здорових, міцних дітей;

- конкурс малюнків "Другий дім очима дітей"

- як загартовувати дітей.

День відкритих дверей:

щосереди кожного тижня;

- виставка "Умілі рученята"

Скачать
Завдання дошкільного закладу та батьків
Adobe Acrobat документ 255.7 KB
Скачать
Патріотичне вих _методичні 19 05 2015.pd
Adobe Acrobat документ 350.5 KB
Скачать
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ.pdf
Adobe Acrobat документ 167.7 KB

Найпоширеніша причина, по якій батьки віддають у дитячий садок дітей, пов'язана з тим, що мама змушена виходити на роботу. Зазвичай це трапляється, коли закінчується відпустка по догляду за дитиною. Але, на жаль, не всі діти схильні до таких змін у своєму житті.

Якщо дитина не хоче ходити в дитячий садок, що робити?

Серйозною проблемою для батьків стає період адаптації дитини до нових умов. Фахівці ділять дітей на три групи по пристосуванню до дитячого садка. Дітлахи, у яких в період адаптації починаються нервово-психічні розлади і часті простудні захворювання, відносяться до першої групи. Діти, які часто хворіють, але явні ознаки нервового перенапруження в них не спостерігаються, входять у другу групу, а третю групу складають діти, що пристосовуються до садка без ускладнень.

У дитячий садок починають приймати дітей з півтора року, але найбільш підходящим віком вважається 3 роки. Хоча і в цьому віці адаптація до дитячого саду процес не швидкий. Середня його тривалість становить близько місяця. Коли дитина тільки починає ходити в садок, небажання йти, страхи і так далі - цілком зрозумілі. Звичайно ж, умови перебування в дошкільному навчальному закладі відрізняються від домашніх. У дитячому садку дитина вже не в центрі уваги, як вдома, вихователь і нянечка розподіляють свою увагу рівномірно на всіх дітей. Дитину лякає нова обстановка, велика кількість незнайомих людей і, найголовніше, відсутність любої матусі, поряд з якою малюк почуває себе захищеним. Ці причини і викликають психічний стрес, який виражається плачем.

Щоб адаптаційний період пройшов менш болісно і швидше, дитину потрібно підготувати заздалегідь. Дитина повинна звикнути до необхідності відвідувати дитячий садок. Від того, наскільки дитина буде краще знати те, до чого готуватися, чого очікувати, залежить готовність дитини до зустрічі з новим колективом, з новими умовами.

Спочатку, по можливості, мама повинна зменшити час перебування зі своєю дитиною. Наприклад, на прогулянки нехай ходить тільки тато, частіше залишайте малюка з бабусею і йдіть у своїх справах.

Також потрібно більше і частіше розповідати дитині про дитячий садок, зводити її туди, щоб у неї склалося уявлення про нього.

Режим дня малюка постарайтеся наблизити до такого, який у дитячому садку, за кілька місяців до вступу в нього.

Для того, щоб дитина звикла до спілкування з іншими дітьми та дорослими, вибирайте для прогулянок дитячі парки та майданчики, походіть в дитячі центри на розвиваючі заняття. Намагайтеся частіше ходити в гості, на свята, дні народження друзів.

Постарайтеся познайомитися з вихователями групи заздалегідь і розкажіть про індивідуальні особливості вашої дитини.

Не можна віддавати дитину в садок відразу після перенесеної, навіть несерйозною хвороби. Він повинен ще набратися сил, інакше величезне адаптаційне навантаження може вилитися дуже важкими наслідками в плані фізичного і психічного здоров'я.

Після того, як ви привели дитину в садок і залишили одну, то обов'язково заспокойте її, сказавши, що ви за нею через деякий час повернетеся.

У перші дні потрібно приводити дитину з ранку на 1,5-2 години, тому в перші місяці не виходьте відразу на роботу. Потім можна залишити на сніданок разом з іншими дітьми, ще через кілька тижнів можна спробувати залишити на денний сон. Такий поступовий режим звикання найчастіше не викликає у дитини стресового стану.

Постарайтеся розлучатися з дитиною легко і швидко. Інакше ваше занепокоєння може передатися і дитині. Якщо дитина важко розлучається з мамою, то відводити її має тато. Тим паче стриманості у чоловіків більше, а чутливості менше, ніж у жінок.

Можна вибрати разом з малюком улюблену іграшку, яка буде ходити разом з ним кожен день в садок і знайомитися там з іншими іграшками. А після садка спитайте іграшку, що з нею відбувалося в дитячому садку, з ким вона познайомилася і дружила, хто її засмутив, чи не нудьгувала вона по дому. Це допоможе вам дізнатися про те, як малюкові вдається звикнути до садка.

Позитивний результат може дати гра в дитячий садок, де яка-небудь з іграшок буде самою дитиною. Подивіться, що буде робити і говорити ця іграшка, навчіть її разом з дитиною заводити друзів і вирішіть проблеми дитини через неї.

Може скластися така ситуація, що дитина не хоче ходити до конкретного вихователя. Якщо це повторюється щодня, то спробуйте дізнатися наскільки претензії дитини обґрунтовані , чи дійсно вихователь погано поводиться з малюком, кричить і лається на дітей. Якщо ж це не так, то поговоріть з вихователем про це. Хороший і грамотний вихователь повинен постаратися знайти підхід до вашої дитини. Якщо ж через деякий час ситуація не зміниться і дитина як і раніше не хоче йти до цієї виховательки або слова дитини підтвердилися, то постарайтеся перевести дитину в іншу групу. Не допускайте того, щоб ваша дитина страждала і спілкувалася з неприємними людьми, адже в садочку дитина буде проводить більшу частину часу.

Якщо дитина вже давно ходить в дитячий садок, а потім раптом ні з того, ні з сього відмовляється, то спробуйте з'ясувати причину цього. Можливо, малюк на когось образився чи втомився від раннього підйом з ранку. Якщо причина несерйозна, то через деякий час він знову захоче в дитячий садок.

Якщо ж його "нелюбов" до садочку наростала з часом і потім стала хронічною, то швидше за все справа в тому, що дитині  там нудно, заняття для нього нецікаві. У цьому випадку  навчіть дитину самій розважати себе, нехай бере з собою свої улюблені ігри та іграшки.

У будь-якому випадку відмовитися від дитячого саду потрібно, якщо:

- дитина відвідує садок більше 4-6 тижнів, але так і не звикла, активно відмовляючись туди ходити;

- поведінка дитини стала агресивною;

- нервовий стрес у дитини, що супроводжується енурезом, нічними страхами і  ін.

 

 

Про епідеміологічну ситуацію та профілактику кору

 

За даними ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» в країні триває спалах кору. Впродовж перших двох тижнів поточного року зареєстровано 1285 випадків кору, з них 856 серед дітей до 17 років, у тому числі 1 летальний випадок у дитини. У 2017 році внаслідок кору померло 5 осіб, у т.ч. 3 дитини та 2 дорослих.

У Харківській області в 2017 році було зареєстровано 11 випадків кору, у т.ч. 6 у м. Харкові, 3 у Барвінківському, по 1 у Харківському та Лозівському районах. З числа захворілих 63,6% - особи ромської національності, 8 осіб не були щеплені проти кору. Станом на 18.01.2018р. в області зареєстрований 1 випадок кору у Сахновщинському районі.

Захворювання на кір може мати тяжкий перебіг. Інкубаційний період кору (тобто період, коли симптоми ще не проявляються) становить 6-21 днів. Далі починається період захворювання з такими симптомами: висока температура, головний біль, нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, гнійні виділення), пронос та блювота. На 4-5 день хвороби з’являється червоний висип, який починається зі шкіри голови й обличчя, а згодом розповсюджується на все тіло. Хвороба із симптомами триває до 4 тижнів і більше.

Кір має серйозні ускладнення. Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку - енцефаліту, інших серйозних ускладнень, а також до інвалідності та смерті.

На сьогодні існує високий ризик захворювання на кір серед дітей, які не отримали щеплення. Підлітки та дорослі, які раніше не хворіли на кір і не робили щеплення, також залишаються вразливими до захворювання. У дорослих кір зазвичай має набагато тяжчий перебіг.

Специфічного лікування від кору немає. Проте захворюванню можна запобігти.

Вакцинація формує специфічний імунітет, унаслідок чого організм людини стає нечутливим до захворювання. Згідно з календарем в Україні, в 12 місяців проводять перше щеплення від кору, а в 6 років - планову ревакцинацію. Ці дві дози вакцини забезпечують захист організму від кору.